Загрози культурній спадщині сьогодні мають безпрецедентний характер
Повномасштабна війна Росії проти України несе в собі не лише фізичну загрозу існуванню українського народу, а й свідоме намагання стерти його історичну пам’ять та національну ідентичність. Загрози культурній спадщині сьогодні мають комплексний та безпрецедентний характер: це прямі ракетно-дронові й артилерійські удари, тотальне мародерство на тимчасово окупованих територіях, незаконні археологічні розкопки та системне руйнування архітектурних ансамблів українських міст. За останніми верифікованими даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, внаслідок збройної агресії пошкоджено або вщент знищено вже понад 2100 пам’яток культурної спадщини та понад 2600 закладів культурної інфраструктури — бібліотек, музеїв, театрів і мистецьких шкіл.
Географія руйнувань охоплює практично всю країну, проте найбільших втрат зазнали прифронтові та прикордонні регіони: Харківщина, Херсонщина, Донеччина, Запоріжжя, Одещина, Сумщина та Чернігівщина. Останні місяці принесли нові трагічні удари: регулярні атаки по історичному центру Одеси, внесеному до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що перебуває під загрозою, влучання в музейні простори Харкова та пошкодження пам'яток архітектури в Запоріжжі й Дніпрі. Окрім нерухомих пам'яток, колосальною трагедією є викрадення окупантами десятків тисяч музейних артефактів — від скіфського золота до творів класичного живопису.
У відповідь на ці виклики Українська держава реалізує комплексні заходи з порятунку та захисту спадщини. Першим напрямом є фізичний захист і консервація: мішками з піском, спеціальними каркасами та вогнетривкими щитами закрито сотні монументів, вітражів та фасадів храмів. Експонати провідних музеїв із небезпечних зон евакуйовано до надійних сховищ у глибині країни та за її межами. Другим найважливішим вектором стала тотальна цифровізація. За підтримки міжнародних партнерів впроваджено масштабне оцифрування історичних будівель, соборів, дерев’яних церков і музейних фондів, що створює бездоганні цифрові копії на випадок руйнувань. Водночас держава системно формує юридичну базу для притягнення агресора до відповідальності, фіксуючи кожен факт ураження пам'яток як воєнний злочин за нормами Гаазької конвенції.
Яскравим і дієвим прикладом практичного порятунку національної пам’яті в умовах воєнних загроз став проєкт «Оцифрування документальних пам’яток Музею Фундації Петра Тронька та доповнення його експозиції». Ця важлива ініціатива втілюється за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Культурна спадщина» за ЛОТом «Диджиталізація». Проєкт спрямований на збереження та оцифрування унікальної документальної спадщини академіка Петра Тронька — людини, яка свого часу відродила Золоті ворота, Михайлівський Золотоверхий та Успенський собори. Створення високих цифрових копій раритетних документів, рукописів і світлин осередку у прикордонній Чернігівщині гарантує їхню вічну безпеку від будь-яких ворожих ударів, забезпечує відкритий доступ дослідникам і стає надійним цифровим щитом для архівних скарбів.
Захист культурного спадку України сьогодні визнано невіддільною складовою національної безпеки. Це боротьба за право зберегти власну суб'єктність, коріння та внесок у світову цивілізацію. Кожен відновлений дах музею, законсервована фреска чи оцифрований архівний документ є не просто пам'яткоохоронною справою, а лінією духовного фронту, що гарантує спадкоємність поколінь і невідворотність відродження української культури після перемоги.
Проект «Оцифрування документальних пам’яток Музею Фундації Петра Тронька та доповнення його експозиції» за підтримки Українського культурного фонду в межах програми "Культурна спадщина", ЛОТу «Диджиталізація», має на мені оцифрування документальної спадщини Академіка Тронька.