СТУДЕНТ УКРАЇНИ

Великий  перехід  України 

Великий  перехід  України 

                              Зміни – основа життя. Майбутнє   пропустять ті, хто дивиться тільки в минуле чи лише на сьогодення.

                            Джон Ф.Кеннеді

   Великий Перехід – новий поклик  нашого часу – епохи хаосу, непевності, ненависті , воєн й грандіозних геополітичних та цивілізаційних змін. Великий Перехід означає радикальну трансформацію інституцій,  суспільств, держав, міжнародних організацій на шляху до майбутнього, яке невблаганно вторгається в наше життя, сповнене сумнівів, тривог і страхів.

   Великий Перехід – це непростий, часом болісний процес адаптації кожної людини й людства загалом до нових умов існування у цифровому світі, де все більшу роль відіграватиме Штучний Інтелект.

   Україна стоїть перед необхідністю здійснити Великий Перехід, адаптуватися до нових невідворотних реалій часу, аби не залишитися на узбіччі історії, не перетворитися на зону окупації сусідніх держав-хижаків, не зникнути  врешті з політичної сцени.

   Я неодноразово писав про кінець існування України номер 1 – 52-мільйонної постсовєтської держави, заснованої в 1991 році, яка проіснувала 35 років і яку знищив час та кривава російська агресія – й про необхідність заснування України номер 2 (перезаснування, відродження, відновлення, воскресіння – терміни різні, суть одна).

Тої довоєнної України, в якій жили, до якої звикли, більше немає і не буде.

   У своїй книзі «Третя світова війна України. Перемогопоразка України і падіння Росії» (Київ, 2025) я торкався цього питання у розділі «Радикальне оновлення України» (с.180-193).  Писав, що історія першої української держави – «це історія пошуків і помилок, наївних ілюзій і переможного цинізму, народження покоління вільних євроукраїнців і спроб перетворення держави на корумповану, клептократичну олігархію». На жаль, війна 2022-2026 років мало що змінила в цій оцінці, показавши, що ракова пухлина корупції не тільки не зникла в годину народних нещасть, але й глибоко вразила верхівку політичного керівництва України.

   Геноцидна війна Росії на винищення української нації ще не скінчилася. Нас ще чекають руїни, холод і смерть мирних громадян, цинічні аморальні оборудки президента США Трампа, його безкінечні поступки диктатору Росії, військовому злочинцю  Путіну, несподіванки від європейських союзників та інші чорні лебеді, до яких, на жаль, ми звикли; проте зрозуміло, що в стратегічному плані Україна, її славні Збройні Сили перемогли Імперію Зла, хоча перемога супроводжується національною катастрофою України; населення на підконтрольних територіях скоротилося до 28,5 млн осіб, загальні втрати військових за офіційними, дуже заниженими даними, становлять 50 тисяч загиблими й 400 тис. пораненими (LB.UA, 31.07.2026). За даними ООН, також заниженими, під час війни в Україні загинуло 17-19 тисяч цивільних осіб, серед них близько 900 дітей, поранено біля 58 тис. осіб, з них – 3,5 тис. дітей.

   За оцінками Світового банку, шкода, заподіяна російськими ракетно-дроновими атаками цивільній інфраструктурі України (руйнування енергетичних об’єктів, мостів, доріг, шкіл, лікарень, житлових будинків  і т.д.) становить понад 600 мільярдів доларів. Величезних збитків завдано довкіллю України, де понад 30% території пошкоджено внаслідок бойових дій, лісових пожеж , підриву Каховської ГЕС, інших екологічних злочинів московських агресорів.

   І все ж, попри всі обставини національної трагедії, що її сьогодні переживає Україна, ми вистояли і повинні думати про майбутнє, готувати Великий Перехід України в нову еру, створити дорожню карту реінкарнації держави.

   Пропоную для обговорення 10 тез щодо кроків, необхідних для створення умов успішного відродження України, її виживання в конкурентному середовищі другої половини ХХІ століття.

1.ЗМІНА ВЛАДИ

Лібертаніансько-космополітичний популістський проект «Слуг народу» і 95-го Кварталу імені В.Зеленського  провалився, а його керівники скомпрометовані корупційними скандалами у небачених  для умов війни розмірах, грубими кадровими помилками, провалами в міжнародній політиці, ізольованістю від суспільства, спробами створення авторитарної  персоналістської системи правління, неспроможністю (небажанням)  створити уряд національної єдності, не кажучи вже про гріх повної неготовності  країни до війни.

   Найбільш прийнятним здається створення в майбутньому  перехідного військово-політичного керівництва на чолі з бойовим генералом ЗСУ (згадаймо  роль Пілсудського, Маннергейма, Ататюрка, де Голля, Айзенгавера у світовій історії). Керівництво українське, яке б захищало українські інтереси, для чого необхідно створити потужну національно-консервативну партію (або рух) Відродження України, здатну  провести радикальні соціальні, політичні й економічні реформи.

  Потрібно переглянути  існуючу структуру і функції влади, посилити законодавчу і контролюючу  роль парламенту (Центральної Ради або Національних Зборів), створити надійну систему стримувань і противаг, незалежну судову гілку влади, зміцнити повноваження органів  місцевого самоврядування.

2.ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ

Овіяні вічною славою, ЗСУ  є  гарантом існування незалежної України і вимагатимуть особливого ставлення після війни. Україна з огляду на сусідство з Росією – кривавою імперією, отруєною ідеологією рашизму, – повинна  залишатися потужною військовою державою, «нацією у військовій формі», подібно до Ізраїля.

   Всебічна увага до стану ЗСУ, їхнього матеріально-технічного оснащення, умов побуту, освіти, медичного обслуговування мають бути в центрі державної уваги. Ветерани війни повинні бути оточені опікою – подібно до ветеранів США, а не кинуті напризволяще, як трапилось в СРСР після Другої світової війни.

   Вже сьогодні треба розробити комплекс  державних заходів щодо повоєнного  облаштування ЗСУ, підготовки резервістів, мілітаризації суспільства (обов’язкова військова служба для всіх боєздатних чоловіків і жінок), інтеграції офіцерського корпусу в цивільні інституції та органи влади.

3.НАУКА І ТЕХНОЛОГІЇ

Головним викликом людству у ХХІ столітті став створений людьми новий Франкенштейн – Штучний Інтелект, у порівнянні з яким мерхне ядерна зброя. За визначенням Юваля Ноя Харарі, ШІ «зламує код цивілізації, виходить з-під контролю людини».

Україна має потужний потенціал фахівців з інформаційних технологій й повинна вповні його використати у повоєнний час. За даними міністерства цифрової трансформації індустрія ІТ налічує понад 305 тисяч спеціалістів і генерує понад 41% усього експорту послуг країни. В Україні працюють понад 2200 технологічних компаній, а вищі учбові заклади щороку випускають 20-40 тисяч нових фахівців. Українські айтішники відзначилися під час війни  винятковою стійкістю (Resilience); незважаючи на блекаути та бомбардування, 92% міжнародних компаній виконували свої зобов’язання (Digital State UA, 28/03.2025).

    Це дозволяє створити в Україні Національний Центр Штучного Інтелекту імені академіка В.Глушкова – впливовий міжнародний науково-прикладний орган, підпорядкований уряду й працюючий в інтересах оборони й розвитку економіки.

   Україна також повинна зберегти передові позиції в розробці й виробництві дронів і ракет, інших видів сучасних озброєнь.

4.НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ДЕМОКРАТИЧНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ

В умовах тотальної ідеологічно-пропагандистської війни за розум і душу людини, нав’язаної Росією, гостро постає питання формування української національної державницької ідеології.

   Має бути відкинута як  космополітично-безнаціональна ідеологія уніфікованого глобалізму з його стандартизованою масовою культурою та зневагою до національно-історичних цінностей народів, в тому числі українського, так і злочинна практика російського комуністичного «інтернаціоналізму», по суті імперська доктрина рашизму, яка веде до знищення української нації.

  Загальноприйнятною та зрозумілою для найширших народних мас повинна стати ідеологія українського демократичного націоналізму (патріотизму), яка відкидає радикалізм і екстремізм минулого і сприяє об’єднанню всіх громадян України. Новий демократичний націоналізм (патріотизм) має будуватися не на етнічній ненависті, заздрості й почутті національної вищості над іншими націями, а на ЛЮБОВІ до власного народу, його історичної спадщини, до героїзму Збройних сил,  високих звершень у науці, технологіях, мистецтві, спорті, на повазі до інших народів та їхніх досягнень.

5.СТАВЛЕННЯ ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

З попередньої тези випливає необхідність рішучої зміни практики пофігізму й нігілістичного ставлення значної кількості громадян України до власної історії й мови – цих священних скарбів нації. Прикладом у цьому можуть служити Польща та Ізраїль, які збереглися як нації в умовах бездержавності лише завдяки мові та історичній пам’яті. Має бути створене Українське Історичне Товариство – потужна організація, очолювана керівником країни або найавторитетнішим ученим, яка організовуваьтме заходи з вивчення історії різними групами населення, видання історичної літератури та створення телевізійних серіалів на історичні теми.

   Замість жалюгідного музею історії, що існує сьогодні, має бути створено потужний сучасний музейний комплекс, бажано на базі Музею Війни в Києві над Дніпром.

   Так само й питання утвердження і підтримки  української мови, як державної та загальнонародної, повинно бути в центрі уваги  суспільства й уряду. Замість слабкої посади омбудсмена має бути створено потужний урядовий орган захисту української мови та її  сприянню. Добрим прикладом  дбайливого збереження рідної мови й вивчення англійської мови можуть стати Норвегія і Швеція.

   Гірка історія поневоленої зросійщеної України, в якій зростали мільйони манкуртів й малоросів, що обернулося під час війни з Росією величезними людськими втратами, змушує нас приділяти якнайпильнішу увагу питанням національної ідентифікації  й українського патріотизму.

6.РОСІЙСЬКЕ ПИТАННЯ

Російські злочини, заподіяні військами агресора починаючи з 2014 року, масові жертви українців, смерті й каліцтва дітей кличуть до помсти. Хочеться вірити, що народ наш не забуде ніколи жахів і страждань, нанесених російською окупацією суверенної, міжнародно визнаної території України.

  Але слово «ніколи» – лише поетична метафора. Історична практика свідчить, що навіть найглибші душевні рани загоюються з часом й забуваються, а непримиренні вороги – такі, як колись Англія і Франція, Німеччина і Франція – стають союзниками.

   Немає сумніву, що одразу після оголошення перемир’я як з російського, так  і українського боку з’являться  меткі мерзотники, які проголосять принцип «nothing personal, jast business» і знову розпочнуть корупційні ігри з метою швидкого збагачення. Не можна допустити повторення передвоєнної ситуації, коли  токсичні щупальці російського спрута безкарно заповзали в український уряд, військо, силові й розвідувальні органи країни.

  Росія сьогодні й в найближчі 25-30 років залишиться лютим ворогом України, незважаючи на можливі лицемірні жести з боку «хороших русскіх». Щодо Росії мають бути застосовані закони чумного карантину, які обмежують можливі контакти і зв’язки  в сфері бізнесу, культури, науки і т.д.

  Про це я вже писав у статті «Все пам’ятати, нічого не прощати» (Незалежний Медіа Форум, uacenter.media, 8.10.2024),  в якій закликав до створення законів, схожих на «закони Бенеша» 1945 року.

   Необхідно розробити багаторічну програму «Невідворотна кара» – знищення всіх російських військових злочинців на їхній території незалежно від їхнього віку і стану. Прикладом може стати послідовне знищення Ізраїлем командирів Хамасу, що брали участь у злочинах проти ізраїльських громадян.

   Обов’язковим є створення Міжнародного трибуналу й засудження Росії за злочин агресії та геноцид супроти України.

7.ВІДНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Нагадаю, що серед головних цінностей, що їх найбільше цінують українці, три головні: свобода (90,7%), безпека (79,5%) і справедливість (76,1%) (zmina, 29.07.2024). Однією з основних причин несприйняття, відторгнення попередньої держави (Україна-1) великою частиною народу, особливо молоддю, була  несправедливість в економічній, соціальній, юридичній та політичній сферах. Як зазначала київська філія німецького соціал-демократичного Фонду імені Фрідріха Еберта, «забезпечення демократії  залежить від соціальної справедливості. Відбудова України після війни та забезпечення внутрішньої згуртованості може бути успішним лише за умови, що соціальний вимір тримається в полі зору» (Fridrich-Ebert-Stiftung, 20.06.2024).

  Соціальний вимір – це насамперед європейська заробітня платня, справедлива пенсійна й податкова системи, підтримка малого і середнього бізнесу, доступне житло, освіта й охорона здоров’я.

8.БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

Корупція і непотизм – невиліковні хвороби людства як свідчить практика навіть найдемократичніших держав світу. Але розміри цієї хвороби можуть і мають бути суттєво обмежені шляхом розробки жорстких державних заходів і розвитку вільної незалежної преси. Україна повоєнна  може стати успішною лише за умови подолання нинішнього всеохопного рівня корупції та клептократії, який перетворює державу на мафіозну крадіжницьку структуру.

9.ВІДБУДОВА УКРАЇНИ

Гігантські завдання стоятимуть перед повоєнною державою у відновлені її  інфраструктурного потенціалу, знищеного російськими агресорами. Йдеться не просто про відновлення, відбудову застарілих підприємств і житла совєтського дизайну індустріальних часів 1930-1950 років, а про  створення новітнього, спрямованого у майбутнє  соціально-економічного потенціалу України, здатної витримати конкуренцію другої половини ХХІ століття.

    Вже сьогодні необхідно створити Комісію Майбутнього з видатних українських і зарубіжних мислителів, бізнесменів, архітекторів та візіонерів, які б могли запропонувати стратегічні рішення побудови України-2 з врахуванням екологічних принципів сталого розвитку.

   В процесі відбудови треба уникнути хижацького, хаотичного, азартно-збагачувального підходу безвідповідальних гравців, які будуть ладні знову перетворити Україну на відсталу околицю Європи в ім’я особистої користі.

10.МІЖНАРОДНЕ СТАНОВИЩЕ

Україна – невіддільна частка Європи й не зможе існувати без входження в союз держав – буде це старе чи «нове» НАТО, ЄС або якесь інше утворення. Найнадійнішим на сьогодні вбачається союз з Великобританією, скандинавським й балтійськими країнами, Польщею та Румунією. Не виключено повернення США до Європи в якості лідера вільного світу – якщо Америці вдасться подолати смугу розколу, популізму, ізоляціонізму, проросійської політики її нинішнього президента.

   Україна має стати гарантом безпеки східного флангу вільної Європи, країною безперечних європейських демократичних цінностей, що стоїть на кордоні Темряви, незалежно від майбутнього розвитку Росії.

           *** 

  До завдання цієї статті не входить оцінка органів та осіб, що займаються в Україні питаннями майбутнього. Можна згадати піонерську спробу  великого українського мрійника і будівника держави Ігоря Рафаїловича Юхновського, який створив у квітні 2003 року  Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з питань майбутнього. Комісія розробляла моделі інноваційної економіки, розвиток технологій й питання енергетичної безпеки. На жаль, після відходу І.Юхновського Комісія припинила своє існування.

   Серед сучасних  інституцій можна згадати Національний інститут стратегічних досліджень, ряд публікацій якого торкаються майбутнього України, хоча й не носять системний характер, та Український інститут майбутнього – громадський аналітичний центр, який скромно позиціонує себе як «ПРОВІДНИЙ центр досліджень, аналітики,  прогностики  та моделювання сценаріїв розвитку в Україні».

   Серед публікацій окремих осіб привертає увагу цикл досліджень генерал-полковника, професора, лідера партії «Сила і Честь»  І.П.Смешка «Державна піраміда і забезпечення умов для будівництва демократії (тези до Стратегії відновлення України)», «Корупція: закони для боротьби», «Світанок України», «Новий світовий порядок буде визначено новими лініями розмежування»  та інші, опубліковані на інтернет-ресурсі «Українська правда» в 2026 році. Ці глибокі системні роздуми відомого державного діяча повинні бути взяті до уваги при розробці повоєнного маршруту України.

   Звичайно, відбудова, відновлення, ресурекція України не обмежується десятьма короткими тезами цієї публікації або кількома аналітичними статтями чи панельними дискусіями. 

  Успішний  Великий Перехід України до майбутнього може бути здійснений  тільки  за умов національної єдності, залученості найкращих умів України, державного системного  підходу до питань нашої будучини.

   У будь-якому разі нам слід пам’ятати пророцтво геніального Чарлза Дарвіна:   «Виживає не найсильніший і не найрозумніший, а той, хто краще за всіх пристосується до змін».

 Юрій  ЩЕРБАК,

письменник і дипломат,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

Теги: Юрій ЩЕРБАК, Незалежний Медіа Форум,Майбутнє України
Автор: uacenter.media

© 2019 "СТУДЕНТ УКРАЇНИ"

Текст і зображення на цій сторінці опубліковано на умовах Creative Commons із зазначенням авторства 4.0 міжнародна.

Мої відео