Роль дошкільної освіти в сучасному суспільстві: як відправити дитину до дитсадка?
В кожній сім’ї виникає потреба в тому, щоб віддати дитину до дитячого садочку. Головний критерій якості дошкільної освіти – бажання дитини самостійно надалі вивчати та пізнавати світ, а також створені в дитсадку належних умов для розвитку та розумового росту дитини. Пріоритетом садочку має бути допомога дитині сформуватися як особистості, розкрити її таланти, допомогти розвивати дитині сильні сторони характеру. Тож, основним критерієм вибору садочку має бути методика навчального процесу, а головне компетентність вихователів. З вихователем дитина проводить більшу частину дня разом, тож так важливо, щоб це були люди професіонали з досвідом та бажанням працювати з дітьми. Часто показовим є те, як спілкуються вихователі з дітьми на прогулянці. Обираючи садочок, зверніть на це увагу. Спостерігайте, як вихователь організовує малечу, слідкує та займає її, а не сидить в телефонів проти діти бавляться окремо. Поговоримо спершу про адаптацію дитини до дитячого садочка. Головною умовою успішної адаптації дитини є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку. Батьки повинні визначити готовність дитини йди до садочка перш, ніж вести її в невивчене середовище для малюка. В цьому допоможуть такі спостереження, як: удома дитина почала нудьгувати, можливо, дитині час відкривати для себе щось нове; на прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику; дитина здатна кілька годин на день перебувати без мами; дитина може розказати про свої проблеми майже розбірливо; малюк доволі спритний, уміє самостійно їсти та пережовувати, мити руки та вмиватися, одягати та скидати основні елементи одягу.
Батьки часто перебільшують значення дитячих садочків у вихованні дитини. Вони думають, що дитина піде туди та її навчать самостійно їсти, ходити на горщик, спати, слухатися дорослих. Річ у тому, що такому в дитячих садочках не вчать, бо це пряма функція батьків. Дитина повинна до садочка вже уміти виконувати усі ці функції. Ще один з напрямів на яку мають надію батьки – спілкування з однолітками. Розвиток комунікації, вміння безпечно взаємодіяти (не битися, кричати і так далі) з однолітками, розуміння власних кордонів, потреб. Однак це також лягає на плечі дорослих, а не дітей чи вихователів.
Однією з болючих тем для батьків це нестача місць в дитячих садочках. З кожним роком ця проблема все гостріше відчувається, бо для того, щоб дитина потрапила в дитсадок потрібно стояти в чергах декілька років. У групах муніципальних садках України знаходиться по 35-40 дітей. У 2000-х держава почала скорочувати дитячі садки через кризу народжуваності. Однак, коли через пару років дітей дошкільного віку в Києві збільшувалося до 10 тисяч, то виникла проблема з місцями. Згідно з нормами, то в мікрорайоні з дошкільнятами кількістю в 1000 осіб повинен бути дитячий садок, де є 70-90 місць. Виникла також проблема у наявності професійних вихователів у садочках. Половина тих, хто був опитаний кажуть, що робота напружена та вистачає сталевих нервів через перевантаження робочих годин, бо ніхто не хоче працювати вихователями через мізерну зарплату.
Що ж робити, якщо дитину не приймають в садок?
1. З’ясуйте у співробітників з якої причини відсутнє місце.
2. Запитайте, що можна зробити, щоб потрапити до дитсадка. Можливо, у вас не зібраний пакет документів або дитині потрібні інші умови.
3. Напишіть заяву на ім’я керівника садочку, про прийняття Вашої дитини. Якщо заяву відмовляються прийняти, то направте її поштою, цінним листом з описом вкладення.
4. Отримайте письмову відмову у прийнятті дитини до садочка від керівника закладу.
5. Зібравши всю інформацію, зверніться в управління освіті – там зобов’язані вам допомогти.
6. Реєструйте дитину в найближчий садочок, бо коли будуть обирати, кому із дітей віддати перевагу, віддадуть тому, хто ближче живе до садочка.
7. Зареєструватися можна тільки в один садочок, тому робіть це одразу після народження дитини.
Батьки, коли віддали свою дитину до дитячого садочка мають постійно запитувати у дитини чи подобається їй, спостерігати за емоційним станом та змінами в характері. Діти в 90% випадків не розкажуть батькам про неадекватну поведінку вихователів, а інші 10% батьки не вірять дитині. Психологи стверджують, що якщо вихователь почувається змученим та нещасливим, то дитина буде отримувати ті самі емоції. Наслідки впливу можуть бути серйозними, бо батьки у садочку не контролюють ситуацію, а на зміну приходить вихователь, який проводить більше часу з дитиною. Нерідко мама та тато дивуються змінам характеру та поведінки своєї дитини, якщо в сім’ї ніхто так не робить. Все тому, що характер дитини на 50% формує середовище дорослішання. Спираючись на досвід батьків, можна зробити висновок, що приватні садочки виконують вимоги та побажання батьків, а державні часто діють по стандартах й до кожної дитини не збираються знаходити індивідуальний підхід.
