СТУДЕНТ УКРАЇНИ

Коли робота — твоє покликання

Коли робота — твоє покликання
363501 ПЕРЕГЛЯДІВ

Мене кличуть Торіка, проте це тільки на вихідних. Уже понад рік в будні дні до мене звертаються “Вікторія Михайлівна”. Колись я мріяла вступити до театрального і стати акторкою, але доля склалася так, що після закінчення середньої школи, я вступила до ЛНУ ім. Івана Франка, потім до магістратури КНУ ім. Тараса Шевченка. Вже тоді я почала шукати роботу. Зареєструвавшись в ДІЇ — стала на облік у центр зайнятості. Згодом мене запросили на співбесіду до Центру пробації, проте попередили, що контингент, з яким доведеться працювати, досить важкий, з тяжким прокримінальним минулим. 

І от, 15 квітня 2023 року, я іду на первинне інтерв’ювання із HR-менеджером Центру пробації, знаючи лише головні компоненти служби пробації: візію, місію, цінності. Але маючи шалене бажання опанувати новий напрям роботи. Після кількох успішно пройдених етапів співбесіди, я — провідний інспектор Хустського районного відділу №1 філії Центру пробації у Закарпатській області. Перші робочі дні: знайомство з установою, адаптація, вивчення нормативно-правової бази. Поступово мене затягнуло у цей вирій подій, я відчула себе дійсно потрібною і на своєму місці. Допомагати людям змінитися — це, як не крути, хороша і добра справа.

У своїй роботі я покладаюсь не лише на себе та колег, а й на громаду.

Іноді для того, щоб допомогти клієнту пробації, його потрібно спочатку знайти. Для цього звертаємось до поліцейського офіцера громади. 

Коли встановлено місце перебування суб’єкта пробації та ознайомлено його з обов’язками виконання покарання, час з'ясовувати та розв'язувати його криміногенні потреби. Частково самостійно, завдяки профілактичним та мотиваційним бесідам, частково із залученням фахівців БПД, служби зайнятості чи комунальних підприємств.  

Крім безпосередньо звільнених від відбування покарання з іспитовим строком та засуджених до пробаційного нагляду пробація контролює також і тих, кому присудили громадські або виправні роботи. Ті, хто колись вчинили асоціальні дії: домашнє насильство, крадіжка, шахрайство тощо, тепер ресоціалізуються шляхом благоустрою своєї громади. Вони наводять лад у парках, на кладовищах та узбіччях доріг, роблячи Іршаву більш упорядкованою та привабливішою для місцевих і туристів.

Мій особистий підхід у роботі з клієнтами пробації — залучати їх до життя громади, просвітницьких, волонтерських, спортивних заходів. Я завжди ретельно готуюсь до зустрічей із підобліковими, маючи під рукою список подій у місті, які можуть їх зацікавити. Ми разом із ними відвідуємо бібліотеки та музеї, театральні вистави. Активно долучаємось до акцій допомоги ЗСУ: донації крові, збір гуманітарної допомоги та вшанування пам’яті військових.

Моє завдання як працівника пробації — повернути їх до громади, створити умови в яких вони могли б жити далі не вчиняючи нових правопорушень. 

За майже два роки роботи я спостерігаю помітне підвищення обізнаності містян про пробацію, її значущість і позитивний вплив на громаду. Це стало результатом тісної співпраці з правоохоронними органами, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування та передусім із самою громадою.

Теги: пробація, Центр пробації

© 2019 "СТУДЕНТ УКРАЇНИ"

Мої відео